Леонардо Ді Капріо

Леонардо Ді Капріо — американський актор, кінопродюсер. Лауреат премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Легенда Г’ю Гласса» (2016).

Є єдиною дитиною автора коміксів Джорджа Ді Капріо та секретарки суду Ірмелін Інденбіркен. Батько має наполовину італійські (з Неаполя), наполовину німецькі (з Баварії) корені. Мати народилася в західнонімецькому Ор-Еркеншвіке в бомбосховищі в німця Вільгельма Інденбіркена й української емігрантки Гелени Інденбіркен (уроджена Олена Степанівна Смирнова), яка перед Жовтневим переворотом виїхала з батьками до Німеччини з Одеси. Сам Ді Капріо в інтервʼю телеведучій Еллен Дедженерес на початку 2016 року розповідав про своє українське коріння.

Джордж та Ірмелін познайомилися ще під час навчання, пізніше переїхали до Лос-Анджелеса. Сина назвали на честь Леонардо да Вінчі: коли мати розглядала картину великого майстра, дитина поворухнулася в її лоні. Коли малюкові виповнився один рік, його батьки розлучилися. Хлопчик жив здебільшого з матір’ю.

Ді Капріо дебютував у кіно у віці 5 років. До 10 років він уже був розчарований у кінобізнесі: його агент наполягав на зміні імені (йому пропонували псевдонім Ленні Вільямс) і Леонардо відмовили в кількох ролях через його зачіску. У 14 років він вирішив повторити спробу стати актором. Він знайшов агента, якому подобалася і його зачіска, і його ім’я. Ді Капріо знявся в понад 30 рекламних роликах і кількох серіях «Санта-Барбари». Із 1991 року знімався в серіалі «Проблеми зростання» (Growing Pains), але покинув шоу заради зйомок у картині «Життя цього хлопця. Правдива історія» (This Boy’s Life, 1993). Ді Капріо переміг понад сто претендентів на роль Тобіаса Вульфа в цьому фільмі. Він отримав найсхвальніші відгуки критиків за цей фільм, причому деякі стверджували, що він переграв самого Роберта Де Ніро. Наступною картиною Ді Капріо була картина «Що гнітить Ґілберта Ґрейпа» (What’s eating Gilbert Grape, 1993). У цьому фільмі він зіграв розумово відсталого брата Джоні. Його чесна та відкрита гра принесла йому номінацію на «Оскар». Тоді 19-річний актор уперше привернув до себе увагу преси.

1997 рік став зірковим для Ді Капріо. Разом із Кейт Вінслет вони зіграли головні ролі в блокбастері Джеймса Кемерона «Титанік». Герой Леонардо — 22-річний Джек Доусон, котрий, вигравши квиток, потрапляє на борт лайнера «Титанік», якому судилося затонути під час своєї першої й останньої подорожі. Фільм стає найкасовішим в історії кінематографу, а самому Леонардо приносить номінацію на «Золотий глобус» і ставить його в ряд найвисокооплачуваніших акторів Голлівуду.

У 2007 році він зняв документальний фільм «11-та година», де йшлося про стан довкілля.

За даними сайту IMDB, присвяченому кінематографу, Ді Капріо завоював понад 70 нагород, зокрема премії «Золотий глобус» і «Бафта».

Ді Капріо за його кар’єру висували на «Оскар» пʼять разів. Уперше 1994 року як актора другого плану в стрічці «Що гнітить Ґілберта Ґрейпа», далі були номінації за ролі у фільмах «Авіатор», «Кривавий алмаз», «Вовк із Волл-стріт». Також він мав шанс отримати «Оскара» як продюсер картини «Вовк із Волл-стріт», але нагорода знайшла його лише за два роки.